ІСТОРІЯ     

                     СЕЛА    

                                ВАСЮТИНЦІ

                  ЧОРНОБАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

                      ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ 

                                 2003РІК.           

                                                                                                         Село на  нашій Україні –

                                                                                                         Неначе  писанка село.

                                                                                                         Зеленим гаєм поросло .

                                                                                                         Цвітуть сади , біліють хати .                                                                                                       

                                                                                                         А на горі стоять палати

                                                                                                         Неначе диво.

                                                                                                                    Т.Г.Шевченко.

     Дата заснування  села   Васютинець  -  невідома . Але з певністю  можна  вважати ,  що село засноване  наприкінці 16 століття . Про це свідчать  документи  польської ревізії  кінця  16    – початку  17 ст.  Так ,  в польських реєстрах  за  1636 р.  згадуються  такі  населенні   козачі  хутори   як   :  Васютин  ,   Мойсин  ,  Бузьків  , Пищиків ,  Мутишино  ,  Самовиця  , Старий , Крутьків та інші .     

       Про заснуваня села Васютинці    існують місцеві перекази  про те , що   в часи польського панування  український  народ  тікав   від жорстокого гніту  з Правобережної України  на  Лівобережжя  .  Серед  втікачів був  і Васютенко  ,  втікач  з Волині  ,  який оселився  хутром на місці  села Васютинці ,  що до  переселення  розміщувалось  на «низу» . Там це місце звалось «Березняк».

        Можна вважати , що  свою назву  село одержало від  першого поселенця  Васютенка . Це підтверджується  реєстром всього  війська Запорізького  першої сотні  Іркліївського полку за  1649 р.  , де крім інших козаків із села   Васютинець    був    Тиміш  Васютенко    ,   від   якого    село   і має назву.    

       Білтшість території  Полтавщини  ,   в тому ж  числі і землі   Іркліївщини ,  польський уряд передав  у володіння   магнатові  Яремі Вишневецькому ,  під владою якого   було 40 тисяч  селянських  і  міщанських  господарств .

 Збільшення магнатського , шляхетського  і церковного  землеволодіння  проходило  головним чином  за рахунок насильницького захоплення селянських  і козацьких земель .

 Становище   народних мас  було дуже тяжким . Селяни вимушені були працювати    на   користь   пана   по   3   дні    на тиждень  своїми кіньми         і віддавати панові  багато зерна , курей,  десяту частину  овець , поросят , кожні три роки  - бика , мед  і  т.д.

     Користуючись необмеженою владою  шляхтичі  чинили жорстокі розправи над  селянами.

      Польська шляхта забороняла православним відправляти  релігійні обряди , примушуючи  їх переходити в католицтво.

      Національний  і релігійний гніт  народних мас  ще більше погіршував  їх тяжке  економічне  й правове становище .

     Та не підкорили  польські  пани українських селян . Всіх  польських управителів  селяни виганяли , не приймали  польських порядків , не виконували ніяких  вказівок.

     Так , у 1594  році  в село    Васютинці    прибув   із-за  Дніпра    козак   Григорій  Лободо  з тим  , щоб зібрати козаків  і селян  бити польську  шляхту . Більшість  чоловіків пішли  в загін Лободи.

     Восени 1637 року  селянське повстання проти польських панів  на Лівобережжі досягає нечуваного розмаху.     Польський коронний  гетьман Микола Потоцький вимушений був  переправитись  з міста Черкаси  через Дніпро  для боротьби  з  повсталими селянами.

        В районі  Іркліїва проти  поляків  вів боротьбу  чотирьохтисячний  загін « покозачених »  селян   на чолі з Кизимом .  Біля села   Скородистик  відбувся жорстокий  бій  між повсталими  і військом Потоцького . В  цьому бою  поляки захопили   Кизима .   Та боротьба продовжувалась. Командування загоном  взяв на себе  син Кизима – Кизименко   ,  який продовжував бої . В в одному з боїв Кизименко  зарубав  полковника рейтарського  польського війська  Копачинського ,  взяв в нього  шаблю  і продовжував  нею  рубати   поляків ,  промовляючи  : » По  вашій   шиї    -   та вашим  салом» .   Але шабля  перебилась   .  Ледве  встиг  хоробрий воїн  сказати :»   Золота  облуда   польська  зрадила  .   Ріжної  землі  не  кидай ».  як  його  зв’язали поляки.

       Потоцький  жорстоко розправився  з повстанцями .  Іркліїв та багато  інших сіл в тому ж числі  і Васютинці  були спаленні  , а тисячі  людей  порубані . Кизим  та його син  були піддані жорстокій карі – в Києві  посадженні на палю.

      Та як жорстоко  не розправлялась  шляхта  з повсталими вона не могла  придушити боротьбу народу  за своє  визволення